Вікторія Вікторівна Садівнича - Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України

У книзі зібрано відомості з царин народознавства, природознавства й історії України. Цікаві розповіді про історичний розвиток України, про давні народи, що населяли українські землі, традиційні свята, звичаї, пісні, одяг українців, діяння видатних співвітчизників дадуть змогу юному поколінню навчитись любові до своєї держави й розуміти її місце в світі, а надбані знання стануть у пригоді на шкільних уроках. Видання призначене для батьків, вихователів і вчителів.

Вікторія Садовнича
Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України

В оформленні видання використано фотографії Sanja Byelkin, Denyss, Martin Olsson, Stefan Pauli, Leon II, I, Dgri, Uk-Kamelot, (WT-shared), Roundtheworld, Sergiy Klymenko, Dezidor, Александр Островский,Kremlin.ru

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2013

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», художнє оформлення, 2013

* * *
Шановні батьки, вихователі і вчителі!

Ви тримаєте в руках книжку, яка неодмінно стане вам у пригоді, коли ви будете розповідати маленькому громадянинові нашої держави про її славетне минуле і героїчних синів і дочок, пояснювати складні моменти нашої історії, захоплювати описом найкрасивіших наших лісів і річок. Із цією книжкою ви легко зможете відповісти на будь-яке малюкове запитання, допомогти старшій дитині чи учневі підготувати реферат або доповідь, провести цікавий урок чи позакласну годину…

Україна – одна з найбільших країн Європи, мальовничий край, який має славетну історію, унікальну чарівну природу й неповторну культуру. Звичайно, у кожної людини є свій рідний куточок, який вона згадує з великою любов’ю. Для когось батьківщина – це маленьке затишне село, для когось – велике галасливе місто. Але для всіх нас Україна є великою й безмежно шанованою Батьківщиною.

Україна подарувала світові видатних історичних діячів, письменників і поетів, співаків і музикантів, художників і скульпторів. Ми розповімо про найцікавіші місцини нашої країни, про її тваринний і рослинний світи, заповідники й парки, гори та озера, про наше славетне минуле, про звичаї й обряди, вірування й споконвічні уподобання українців.

Невичерпні багатства нашої землі, великі духовні надбання, любов, звитяга і вірність, що передаються в нашому народі від покоління до покоління, стануть для малюка великим стимулом навчатися, дізнаватися нове про наші традиції, історію, природу і культуру, запорукою його гармонійного розвитку і формування видатної, цілеспрямованої, гідної своїх славетних предків особистості.

Бажаємо успіхів!

Україна як держава
Звідки походить назва Україна

Країна, у якій ми живемо, «народилася» не так давно – трохи більше ніж 20 років тому. Але назва Україна має вже дуже поважний вік, оскільки її почали використовувати в останній чверті ХІІ століття.

У різні часи українці називали себе по-різному, неоднаково іменували їх і сусіди. За сивої давнини, коли східнослов’янські племена ще не утворили сталої спільноти, наші предки, вочевидь, могли називати себе полянами, древлянами, тиверцями – як завгодно, але не українцями.

Скандинавське слово Русь за підтримки князів та їхніх варязьких дружинників стало символом об’єднання розрізнених доти східнослов’янських племен. Завдяки духовенству воно закріпилося як назва київських, переяславських, чернігівських, сіверських і заліських земель. Тоді ж з’явилося слово русини як самоназва українців. Воно до сьогодні побутує на Закарпатті.

Це цікаво!

До кінця ХІХ ст. назва русин зберігалася на Поділлі, до 1918 р. – у Галичині та на Волині, до 1945 р. – на Закарпатті. До сьогодні назву русини вживають лише пряшевські, балканські та почасти закарпатські українці. До речі, поляки називали нас русинами до 1939 р.

Назву Україна вперше було зафіксовано в Іпатіївському списку «Повісті минулих літ» 1187 р. Відтоді це слово часто трапляється і в інших літописах у складі назв Київська україна, Чернігівська україна, Сіверська (Новгород-Сіверська) україна тощо.

Чому ж назва тих самих земель змінилася? Відомо, що свого часу князь Володимир наділив землею на півдні Київщини черкесів, які потім зробилися черкасами-українцями, змішавшись із киянами. Саме вони називали свою землю Україною й поширили свій громадсько-військовий устрій на Київщину, Полтавщину, Брацлавщину, Чернігівщину.

Отож, словом Україна в XVI–XVII ст. позначали всі сучасні українські землі. Цікаво, що в народній творчості ніколи не фігурує назва Русь, а тільки Україна. Отже, це було рідне, зрозуміле слово. Наприклад:

Подай перевозу та подай перевозу – я перевезуся на свою Вкраїну… …винесіть мене на Савур-могилу, нехай гляну-подивлюся на свою Вкраїну. А чи відомо тобі, що…

…з другої половини XIV ст. більшість князівств Київської Русі, з населення яких сформувалася українська народність, потрапили під владу Литви й Польщі? Відтоді назву Україна вживали і щодо цих двох місцевостей: землі, підкорені Литвою (Чернігівсько- Сіверське, Київське, Переяславське й більша частина Волинського князівства), іноді називалися литовською україною, а землі, підкорені Польщею (Галицьке й частина Волинського князівства), – польською україною.